УДК 2-535:783.3].071.1(Ф92)                                                         Юлія СЕНЮК,

здобувач,

другий (маґістерський)

рівень спеціальности 025 –

Музичне мистецтво

Лідія ШЕГДА,

кандидат мистецтвознавства,

доцент кафедри методики

музичного виховання

та дириґування

ПОСТАТЬ АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО В КОМПОЗИТОРСЬКІЙ ТВОРЧОСТІ МИРОСЛАВА ВОЛИНСЬКОГО

У статті розглядається жанр ораторії у творчості Мирослава Волинського. Визначено місце Андрея Шептицького у формуванні національно-культурних цінностей народу в найскладніші історикополітичні періоди України. Окреслено постать митрополита у творчости сучасного львівського композитора.

Ключові слова: Андрей Шептицький, діяльність. духовність, жанр, ораторія, Мирослав Волинський.

Julia SENYUK,

Master’s Degree Student

in Specialty – 025-Music Art Secondary Education

Lidia SHEHDA,

Candidate of Art Studies,

Associate Professor,

at the department of methodology of musical

education and conducting

PERSONALITY OF ANDREI SHEPTYTSKY IN THE COMPOSITION OF MYROSLAV VOLYNSKY

The article is considering the genre of the oratorio in the composition work of Myroslav Volynsky. Defined the roll of Andrei Sheptytsky in the formation of national-cultural values of our people in the most difficult historical and political periods of Ukraine. Outlined the figure of Metropolitan in creation of modern Lviv composer.

Key words: Andrey Sheptycky, activity. spirituality, genre, oratorio, Myroslav Volynsky.

Поставлення проблеми. Творчість нашого сучасника, українського композитора Мирослава Волинського вражає своєю різножанровою палітрою, яку умовно можна поділити на інструментальну та вокально-хорову. До інструментальних творів належать: чотири симфонічні твори (симфонічна поема «По дорозі в Казку» за драмою Олександра Олеся, два концерти для віолончелі, гобоя і поема для скрипки з оркестром); чотири камерно-інструментальні твори для різного складу; для фортепіано (16), для арфи (2), для кларнета (2), для скрипки та фортепіано (10), для органа (1). До вокально-хорового жанру відносимо три вокальні цикли, два з яких написані на слова Анни Волинської, вокальні твори на слова різних авторів (Тараса Шевченка, Лесі Українки, Генріха Гейне, Олександра Олеся, Михайла Лермонтова, Ярослава Боднара, Юрія Федьковича, Ігоря Калинця й Ірини Калинець, Анни Волинської ) та хорові твори: чотири духовні концерти, сім кантат і твори a капела для мішаного хору, серед яких обробки народних пісень. Коли ми говоримо про масштабніші твори, бодай за кількістю учасників, то є ще дев’ять творів для хору з оркестром, три ораторії та п’ять опер. Сюжетна палітра останніх різна – від дитячої опери «Івасик Телесик» до історичної «Данило Галицький» і класики української літератури, Лесі Українки – «Лісова пісня», «Одержима» [3].

Хочемо зазначити, що духовна музика у творчости Мирослава Волинського займає одне з чільних місць. Доказом цього є ряд творів, присвячених релігійній тематиці: чотири духовні концерти: «Прийдіте, зійдемо», «Все упованіє моє» на слова Тараса Шевченка, «Єдиний Боже» на слова Ліни Костенко, «Бог — помсти Господь» (ПС. 94) в перекладі Івана Огієнка; кантата «Акафіст (малий) до Теребовлянської ікони Божої Матері» на слова пресвітера Назарія; ориґінальні хорові твори для мішаного хору a капела «Благослови, душе моя, Господа», «Хвали, душе моя, Господа»,«Молитва» (сл. Анни Волинської); твори для хору та оркестру: Акафіст (великий) до Пресвятої Владичиці нашої Богородиці заради явлення чудотворної ікони Ї ї 73 Теребовлянської, «Там, де в небі Божа Мати», «О Богородице, Діво і Мати», «Заповіт Йосифа Сліпого» (сл. Анни Волинської). Окрім перелічених творів,він звертається до обрядового фольклору. Але один із жанрів творчости композитора Мирослава Волинського яскраво виділяється сюжетною єдністю, визначними духовними постатями та масштабними виставами. Це жанр ораторії, репрезентований трьома творами : «Мойсей» на слова Івана Франка (1993 рік); «Totus Tuus» на тексти Івана-Павла ІІ і вірші Анни Волинської (2011); «Я тебе кличу» на основі текстів Андрея Шептицького та віршів Анни Волинської (2015).

Сьогодні, у складний історико-політичний період Української держави, поняття самобутности, єдности, людяности, духовности дуже актуальне. Саме цим поняттям можна схарактеризувати тематизм ораторіальної творчости Мирослава Волинського, котрий бере за головних героїв своїх композицій видатні постаті ХХ сторіччя (ІванаПавла ІІ, митрополита Андрея Шептицького).

Метою статті є визначити місце Андрея Шептицького в сучасному музичному мистецтві.

Виклад основного матеріалу. Митрополит Андрей Шептицький – праведник віри, пророк, меценат. Для української церкви митрополит Андрей – одна з найвеличніших постатей. Його вчинками завжди керували любов та правда, і, мабуть, саме тому Андрей Шептицький здобув загальну повагу. У 36-річному віці він очолив Українську греко-католицьку церкву і був її очільником до кінця свого життя. Митрополит Андрей перший з ієрархів почав використовувати у спілкуванні з вірянами народну мову, перший почав правити богослужіння українською [2].

Крім церковних справ, свою увагу він спрямовував на розквіт національного мистецтва, збереження культурних пам’яток, піднесення духовної сфери як основного засобу консолідування українства Галичини в умовах бездержавности. Митрополит вважав, що в розбудові державности найвагомішим фактором є плекання національної культури, оскільки «коли якийсь нарід має ще високу живу власну культуру з відповідною внутрішньою силою, то політичний натиск викликує відповідну реакцію, збільшує національну свідомість». Водночас він підкреслював, що «занепад культури якогось народу та його творчої сили — це більша трагедія, ніж упадок держави, яка є тільки найважливішим засобом для 74 розвитку культури. Державу інколи легше відзискати, ніж відродити силу культури власного народу [Цит. за 9, с. 111–112].

Будучи митрополитом, А.Шептицький проводив значну роботу в справі євангелізації населення, тому особливу увагу приділяв навчанню майбутніх душпастирів, здатних не тільки жертовно нести пастирську службу,бути духовними провідниками українського народу, а й очолити його віковічні прагнення до свободи й незалежности своєї країни. Для цього у Станиславові (1906 р.) і в Перемишлі (1907 р.) відкрилися єпархіальні семінарії, а найздібніших студентів владика відправляв на навчання в університети Рима, Інсбрука, Відня, Фрідбурґа, оскільки «будівничий нації» усвідомлював, що, крім євангелізації українського народу, потрібно пробудити його національну самосвідомість, а цього неможливо досягти без піднесення освіти та національної культури. За десять років завдяки низці реформ митрополита у греко-католицькій церкві було достатньо підготовлених і освічених священників [4, с. 88].

Масштабне мислення Андрея Шептицького, увага і допомога абсолютно всім верствам населення в освітньо-виховній та культурній сфері не залишає байдужим нікого. Він створює сиротинці, дитячі інтернати, школи-садки (для дітей, чиї батьки тяжко працюють), дитячі літні табори (три тижні в Карпатах), і це далеко не весь список його меценатства. Маючи дуже добру освіту (вивчав право, досконало володів понад 10-ма мовами світу, був доктором філософії і доктором теології), він відкривав різні фінансові, земельні структури для допомоги народові.

1905 р. митрополит Андрей Шептицький засновує у Львові Церковний музей як приватну фундацію, який 1910 р. перейменовано на Національний музей ім. митрополита Андрея графа Шептицького, а 1913 р. урочисто передано громаді Львова. Національний музей складався з 10-ти відділів: археологічного, народного мистецтва, церковної старовини, новітнього українського мистецтва, історичних пам’яток культури, нумізматики (наука про монети) і сфрагістики (наука про печатки), книгозбірні стародруків і українськослов’янських рукописів XII–XVIII ст., а також архіву, налічуючи загалом понад 80 тисяч експонатів [9, с. 112].

Важливу роль у формуванні музичної культури народу митрополит відводив розвиткові музичного мистецтва Галичини, зокрема хоровій діяльності «Боянів». Їхнє значення у пропаґанді музичного мистецтва Західної України важко переоцінити. Концерти і виступи учасників цього товариства користувалися великою популярністю у масового слухача, вони поширювали музичну культуру серед різних верств населення – інтеліґенції, містян, селян. Хоч у репертуарі хорів «Бояна» займали чільне місце твори світової музичної літератури, його діяльність в основному була присвячена пропаґанді народних пісень і досягнень української професійної музики. Слід відзначити, що від самого початку діяльности «Львівського Бояна» його солістами були: Модест Менцинський та Іларіон Козак (брат Людкевича). У концертах, які організував «Боян», брала участь Соломія Крушельницька, а також відбувся дебют С. Людкевича як дириґента 1899 р. Програма цієї імпрези складалася з чоловічих хорових творів, які переважно виконували вперше. Серед них були твори Ф. Колесси «Було колись» та «Дівчина і рута» і три обробки українських народних пісень М. Лисенка – «Ой у полі три криниченьки», «Ой летіла горлиця», «Та забіліли сніги». У другому відділі концерту виконували кантату М. Лисенка «На вічну пам’ять Котляревському» із супроводом оркестру Львівського 80-го військового полку [ 1, C. 8–9].

За підтримки Андрея Шептицького проводили вечори вшанування визначних подій і творчості композиторів, що супроводжувалися виконанням вокально-хорових композицій. Так, 1 січня 1902 року відбувся концерт, присвячений 150-річчю від дня народження Д. Бортнянського за участи «Стрийського Бояна» (дириґент – О. Нижанківський). У першій половині 1914 р. відбулися великі шевченківські концерти. У них брали участь збірний хор львівського, перемишльського, тернопільського, стрийського й буковинського «Боянів», а також співак О. Мишуга, піаністка С. Дністрянська, поет Б. Лепкий та ін. У великій та серйозній програмі цих концертів звучали твори М. Лисенка, А. Вахнянина, о. М. Вербицького, о. Й. Кишакевича, Ф. Ліста, кантата-симфонія «Кавказ» С. Людкевича на слова Т. Шевченка [1, С. 9] .

1917 року, коли Андрей Шептицький повернувся з ув’язнення, цій події було присвячено ряд мистецьких заходів, зокрема й музичних. Василь Барвінський написав «Урочисту кантату на честь митрополита Андрея Шептицького». На жаль, усі ноти цього твору було знищено, а вціліли лише окремі партитури хорів.

Значний внесок у розвиток музичної освіти та виховання молоді Галичини в 1920–1930-х рр. за підтримки А. Шептицького зробили  українські культурно-просвітницькі, музичні товариства («Просвіта», «Рідна школа», «Боян») та молодіжні організації («Січ», «Пласт», «Каменярі»). На їхніх святах, концертах, змаганнях, на яких лунала українська пісня, звучали рідні музичні мотиви та виконували традиційні українські танці, – все це сприяло залученню молоді до національної культури. Щороку своїм коштом митрополит утримував 20 бідних юнаків і 20 дівчат, даючи їм можливість добути найрізноманітнішу освіту (Г. Крушельницька (Соломіїна сестра), Ф. Лопатинська, А. Гаєк, А. Гнатишин, Й. Кишакевич, А. Цегельський та ін.). За скромними підрахунками А. Шептицький витратив на наукові й культурні заходи Галичини мільйони доларів. У період його митрополичої діяльности активно працювали провідні галицькі композитори С. Людкевич та В. Барвінський, а з другої половини 20-х р. Б. Кудрик, Н. Нижанівський, Р. Сімович, А. Рудницький, М. Колесса, Л. Лисько і В. Витвицький. Слід зазначити, що А. Шептицький тісно спілкувався з українськими композиторами та брав участь в організації їхніх концертів [ 1, с. 10–12].

Вищезазначені напрямки меценатської роботи Андрея Шептицького, які ми тільки перелічили, отримали закономірну оцінку і вдячність з боку суспільства. Абсолютно закономірною стала така подія, як урочистості святкування з нагоди 150-річчя від дня народження цієї видатної постаті, чиї масштаби охопили всі напрямки його меценатства на теренах України. На замовлення греко-католицької церкви львівський композитор Мирослав Волинський створив ґрандіозний музичний проєкт, що вилився в ораторію «Я тебе кличу» (тексти Андрея Шептицького та вірші Анни Волинської).

Варто зазначити, що до постаті митрополита зверталися раніше інші митці : В. Камінський написав ораторію «Іду. Накликую. Взиваю…» для солістів, читця, мішаного хору й оркестру на тексти митрополита Андрея Шептицького (в поетичному опрацюванні Ірини Калинець, 1998), а також музичну композицію «Присвята» для камерного оркестру, вокального тріо, флейти, валторни і фортепіано – М. Слєпченко. Прикладом мініатюри, можемо назвати твір «Пасторалія пам’яті митрополита Андрея Шептицького», сл. і муз. А. Ремезова.

Прем’єра ораторії «Я тебе кличу» відбулася 12 жовтня 2015 року у Львівському національному театрі опери та балету ім. С. 77 Крушельницької. На концерті були присутні Президент України Петро Порошенко та Патріарх УГКЦ Святослав Шевчук, які промовляли до галичан у першій частині урочистостей (на відкритті й освяченні пам’ятника Андреєві Шептицькому), а в другій частині (на прем’єрі ораторії) вони спостерігали за музичним дійством разом з іншими поціновувачами музичного мистецтва.

На думку Лілії Назар, творчий досвід Мирослава Волинського в оперному та кантатно-ораторійному жанрі дозволив композиторові створити цікаве синтетичне полотно, яке з огляду на сценографію й режисерське вирішення можна окреслити за жанром як оперуораторію. І все це у творчій співпраці з поеткою, дружиною Анною Волинською, яка зуміла створити сучасну, пов'язану з безпосередніми трагічними подіями, актуальну відповідно до сьогодення картину буття пророка зі своїм народом, розмикаючи часові межі, вихоплюючи лише кілька з тисяч інших яскравих сцен-аспектів його діянь, вибудовуючи поліплощинний, багатоканальний тип драматургії. Загалом ораторія має чотири частини з Прологом: І частина – «Покликання», ІІ частина – «Служіння», ІІІ частина – «Не убий», IV частина – «Простіть і прощайте».

Учасники цього дійства – дві персоніфіковані особи, чий діалог наскрізно проходить впродовж ораторії, це Андрей Шептицький та його мати Софія. Образ Андрея розкривається і в складних сольних драматичних монологах (№2 «Я українець з діда-прадіда», №5 «Чую Волю вищу», №10 «Я працю свою зачинаю», №19 «Підсумки» – «Простіть і прощайте. Промовляю до Вас востаннє»), і в динамічних діалогічних сценах з хором (№8 «До моїх любих гуцулів», № 12 «Осторога», №13 «Обернулася картка історії», № 15 «Оповідь врятованого єврея»), і, очевидно, опосередковано через інші персонажі – насамперед Андреєвої матері, оскільки її роль винятково сконцентрована на особі митрополита (№3 «Спогади», №6 «Благословення матері», №11 «Ти щедро засіваєш усі ниви», № 16 «Плач-колискова матері “Діти мої...”»). Відомий нам зі знаменитих «Дванадцяти листів до Матері» Андрея Шептицького та книжки Софії Шептицької з Фредрів «Молодість і покликання о. Романа Шептицького» образ митрополитової матері, мабуть, вперше отримав своє художнє музичне втілення. Він, цей образ Матері, завжди присутній біля кожної дитини, безустанно супроводжує Сина на всіх етапах його життя [8].

Солісти чудово впоралися з такими насиченими й складними вокальними партіями, складність яких полягала не лише у віртуозних вокально-технічних виконавських композиторських засобах, а передусім у відтворенні внутрішнього емоційно-психологічного плану. Блискуче інтерпретував образ Андрея Юрій Трицецький, який, перебуваючи практично впродовж цілої ораторії на сцені, будучи в епіцентрі твору, продемонстрував неабияку вокальну й артистичну майстерність. Не меншою глибиною та проникливістю вирізнялося і те, що прочитала образ Матері Софія-Тетяна Вахновська, чий чистий, рівний тембральний стрій голосу якнайкраще відповідав цьому реалістично-захмарному персонажеві. Третім, чільним, персонажем ораторії стає хор, який, неначе в давньогрецькій трагедії, наділений не лише багатьма функціями (втілює певні образи, розповідає, коментує, резюмує тощо), але і відтворює таку складну сферу, як узагальнені, збірні персонажі чи символи. Так, до партії хору належить провідний лейтмотив ораторії – лейтмотив Господньої Волі «Я Тебе кличу», який з'являється у ключові драматургічні моменти твору (№4 – поклик до чину, №9 – поклик у служінні, №18 – поклик в останню путь). Хор стає і виразником філософського концепту (№1 Пролог) та морально-етичних заповітів (№14 «Не убий»), і відтворює голос українського народу (в молитвах – №7 «Молитва за український народ», №17 «Молитва за мир», у проханнях-воланнях про спасіння – №12 «Осторога»), а також репрезентує колоритно персоніфікований локальний етнічний вимір (№8 «До моїх любих гуцулів» – сцена Андрея і хору) та резюмує значення і роль Митрополита в історії української нації (№ 20 «Наставник. Учитель. Пророк») [8].

Івано-Франківськ теж відзначав 150-річчя Андрея Шептицького. Так, 2015 р. відбулося відкриття й освячення пам’ятника митрополитові за участи Патріарха УГКЦ Святослава Шевчука, а 8 листопада 2015 року в приміщені обласного музичнодраматичного театру ім. І. Франка відбулися урочистості, присвячені ювілеєві. Саме тут хорові колективи міста та симфонічний оркестр обласної філармонії виконували номери з ораторій Мирослава Волинського. Тут прозвучали окремі номери з другої ораторії «TOTUS TUUS» (тексти Івана-Павла ІІ, вірші Анни Волинської) для солістів, хору, оркестру та читця, присвяченої постаті ІванаПавла ІІ. З цієї ораторії прозвучали №1 «Благословен, хто йде в ім’я Господнє»; № 7 «Андрей Шептицький (хорал)» та №8 79 «Катакомбна церква – живе!». У цій ораторії постать митрополита згадується у двох номерах, №7, та № 6 «Андрей Шептицький» (монолог). Зазначаємо, що монолог Андрея Шептицького звучить у третій ораторії М. Волинського під № 19 «Підсумки», а хорал з другої ораторії, №7 слугує заключним номером у третій ораторії «Я тебе кличу», № 20 «Наставник. Учитель. Пророк». Тому, як бачимо, постать Андрея Шептицького об’єднує обидві ораторії і авторським текстом Анни Волинської, і тематизмом, і композиторськими прийомами Мирослава Волинського. Того ж вечора було виконано № 14 «Не убий!» із третьої ораторії. Також прозвучав твір «Любов довготерпелива», який зачаровує своєю мелодикою та співзвучністю оркестру і хорових партій.

Галина Терещук зазначає: «…проголошення Святішого отця блаженним нагадало львів’янам незабутні зустрічі з Іваном Павлом ІІ у червні 2001 року. Саме слова, промовлені Папою Римським до українців майже 10 років тому, лягли в основу ораторії “Totus tuus”, яка переплітається з літургічними текстами українських богослужінь. Львівський композитор Мирослав Волинський працював над мистецьким твором майже рік, але робота давалась легко, бо надзвичайно великою і духовною для нього є постать Івана Павла ІІ. “Писалось так легко, ніби з неба лилося. Нам треба було показати розвиток Греко-католицької церкви, від зародження і до сьогоднішніх днів, ставлення Івана Павла ІІ до України”, – каже він. “Постать надзвичайно велика і духовна і дана людству на віки. Іван Павло ІІ був багатогранний”, – зауважила автор віршів ораторії Анна Волинська.

Прем’єра мистецького проекту за участю 170 осіб – хору, оркестру, читця – відбулась 1 травня 2011 року у церкві Преображення Господнього у Львові. Місце організаторами було обрано не випадково – саме цей храм першим відчинив свої двері для вірних УГКЦ після сорока п’яти років переслідувань. “Церква збереглася як правдива Господня слугиня, – ці слова промовив у Львові Іван Павло ІІ. – Милостивий  Бог дозволив УГКЦ зберегти дві риси: вірність східній традиції християнства, а також повну єдність з апостольською столицею”» [10].

Значно складнішим було написання і виконання першої ораторії Мирослава Волинського. Драматичну ораторію на текст І.Франка «Мойсей» створено ще 1993 року. Вперше цей твір було виконано 2002-го в Одеському оперному театрі під батутою заслуженого діяча 80 мистецтв України В. Василенка. Виконання такого масштабного полотна для солістів, читця, двох дорослих та дитячого хорів з потрійним симфонічним оркестром стало неабиякою подією в культурному житті міста. Як величний заключний акорд святкувань, присвячених 150-літтю від дня народження Каменяра він прозвучав у стінах Львівського національного університету ім. І. Франка. Рідкісний жанр ораторії (який за своєю етимологією виходить з церковно-релігійної традиції і передбачає масштабні ідейно-образні концепції з використанням масивних виконавських засобів), який обрав М. Волинський, інтенсивно ґравітує до музичного втілення тексту Івана Франка [7].

Отже, ораторіальна творчість Мирослава Волинського є важливою частиною сучасного культурно-мистецького процесу. Тематизм цих масштабних полотен спільний – це любов до людей, віра у кращу долю нації та самопожертва на шляху до просвітлення, дарування надії, утвердження віри у глибоку й щиру любов творця через головних героїв кожної ораторії.

Список використаної літератури:

1. Байло Н. Музичне мистецтво в житті і діяльності Андрея Шептицького. Соціогуманітарні проблеми людини, №8, 2015. С. 7–15.

2. Батій Яна Олександрівна. Андрей Шептицький; худож.-оформ. Л. П. Ви-ровець. Харків: Фоліо, 2016. 119, [2] с.

3. Волинський Мирослав Михайлович. Вікіпедія. DOI: https:// uk.wikipedia.org/wiki/ Волинський Мирослав Михайлович

4. Гучко Г. Андрей Шептицький як меценат української культури. Соціогуманітарні проблеми людини, №8, 2015. С. 87–94.

5. Кекош О. Освітні проекти митрополита Андрея Шептицького і виховання молоді. Педагогіка. Актуальні питання гуманітарних наук, Вип. 10, 2014. С. 235–241.

6. Козаренко О. В. Важливе джерело для вивчення діяльності Андрея Шептицького. DOI: https://archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_1_2011/23.pdf

7. Назар-Шевчук Лілія. Мойсей – oro pro nobis. URL: http:// mwolynskij.at.ua/publ/mojsej_oro_pro_nobis/1-1-0-3.

8.Назар-Щевчук Лілія. Поклик…Одвіт...Ковчег… DOI http:// mwolynskij.at.ua/publ/lilija_nazar_poklik_odvit_kovcheg/1-1-0-10.

9. Середа Оксана. Митрополит Андрей Шептицький – покровитель українського мистецтва: штрихи до портрета. URL: Innbyivs_2015_7_8 с. 111–118.

10. Терещук Г. «Totus tuus» – у Львові звучала ораторія на честь блаженного Івана ПавлаІІ.URL:http://mwolynskij.at.ua/publ/ totus_tuus_u_lvovi_zvuchala_ oratorija_na_chest_bla zhennogo_ivana_pavla_ii/ 1-1-0-8.